Мій сайт

21 травня 2015 року – знаменний день. Сьогодні вся православна громада святкує Вознесіння, Україна майорить вишиванками. А в одинадцятикласників – це останній день навчання. Учні Чернівецької гімназії №6 запам’ятають його ще й тим, що 21 травня 1924 року народився Костянтин Федорович Попович – письменник Буковини, фольклорист, академік. Останній урок української літератури у 11 класі, який провела Тетяна Іванівна Фонарюк, учитель української мови і літератури, присвячений саме його творчості.

На відкритий урок літератури рідного краю за темою «Костянтин Попович. Роман «Бентежний світанок» були запрошені гості: Василь Васкан – письменник Буковини, найближчий товариш Костянтина Поповича; Юхим Гусар, журналіст, земляк Академіка. Окрім того, на уроці були присутні представники дирекції гімназії та члени методичного об’єднання філологів.

Під час уроку був підведений підсумок попередніх зустрічей, пов’язаних із іменем Костянтина Федоровича Поповича, які беруть початок з 2004 року, здійснена віртуальна екскурсія у рідне село Костянтина Федоровича, а саме Романковецьку гімназію, де розміщений музей Академіка.

Із творчим шляхом Костянтина Федоровича Поповича одинадцятикласників познайомив Василь Васильович Васкан, який вважає митця своїм наставником. Зокрема Василь Васильович зачитав кілька віршів присвячених Костянтину Федоровичу, які розмістив у своїй новій книзі «Тобі, Україно, і серце, і дух».

Учні 11 класу мали змогу побачити Костянтина Поповича і почути його мудре слово завдяки відео, яке подарували нам колеги Романковецької гімназії Сокирянського району під час чергової зустрічі.

З історичною основою роману «Бентежний світанок» познайомив учнів директор Чернівецької гімназії №6, учитель історії Іван Аврелович Ігнат. А також він розповів про нещодавну поїздку до Молдови, під час якої відвідав Академію наук, де працював Костянтин Федорович.

Під час ідейно-художнього аналізу твору учні мали змогу подивитися інсценізацію уривку із роману та прослідкувати за колоритним мовленням селян.

Підсумовуючи опрацьований матеріал, Тетяна Іванівна Фонарюк звернулась до учнів словами Сіднея Смітта, які слугували епіграфом уроку: «Щоб зробити у світі що-небудь гідне, не можна стояти на березі, тремтячи і думаючи про холодну воду і небезпеки, що підстерігають плавців. Треба стрибати у воду і пливти як вийде».